Оголошений Київським міським головою Віталієм Кличком процес повернення центральної частини Києва до нормального життя наразі триває. Продовжуються переговори з активістами, які так і не покинули розташованих на Майдані наметів. Головна площа країни й досі демонструє місцевим мешканцям та гостям столиці наслідки жахливих подій цієї зими.

Звісно, що згадка про «Революцію Гідності» обов’язково повинна бути відображена в архітектурі центральних вулиць столиці, але у більш привабливому для ока вигляді – по європейські культурно.

Майдан повинен знову демонструвати красу сучасного європейського міста та манити нею туристів. Києву необхідно повертатися до нормального життя: без барикад, наметів та людей у камуфляжах. Потрібно показувати приклад для всієї країни.

Тим більше, що Київ починає потерпати від автомобільних заторів, а кияни бажають вільно пересуватися вулицями міста, не відчуваючи дискомфорт із-за проживаючих на Майдані активістів, які, незрозуміло навіщо, там знаходяться.

Взагалі, виникає доволі логічне запитання, хто ж лишився на Майдані і яка їх мета, адже всі патріоти нашої Батьківщини та герої «Революції Гідності» давно вже лишили майданівські намети і захищають нашу країну у складі підрозділів Антитерористичної операції на Донбасі?

Виходить, що на Майдані залишилися псевдопатріоти або просто ледарі, які звикли задарма жити у центрі міста, або типові люмпени чи політичні заробітчани. Щодо останніх, то це цілком ймовірно, оскільки декотрі з них групами вештаються містом та подекуди вчиняють незрозумілі пікети, блокуючи роботу різних державних установ на замовлення тих чи інших політиканів. Тобто виходить, що залишки славного Майдану перетворилися на звичайну масовку, яка за покликом гаманця можновладця, готова влаштовувати абсурдні протести, представляючи інтереси незрозуміло кого.

З огляду на це, хочеться щиро побажати меру міста Києва Віталію Кличку наполегливості і рішучості в очищенні Майдану від барикад та наметів, оскільки час відроджувати минулу красу серця нашої столиці та й України загалом.

Kathy Goldenberg, “Відкрита Україна”