Як вже багато раз зазначалося, 5 липня 2015 року в заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця та заступника начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Володимира Шапакіна провели обшук. За повідомленням Генпрокуратури, Корнійця та Шапакіна затримали під час отримання ними хабаря на суму в понад 3 мільйони гривень.

Крім того, під час обшуків у них виявили близько 400 тисяч доларів готівкою, автомат Калашникова та холодну зброю, багато ювелірних виробів і 39 пакетів із діамантами. Їм повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу України.

Пізніше суд обрав запобіжний захід – утримання під вартою із правом внесення застави в розмірі 3,2 мільйони гривень Олександру Корнійцю та 3 мільйони гривень Володимиру Шапакіну. Пізніше Шапакіну суд збільшив розмір застави до 6,4 мільйонів гривень, які він вніс і вийшов на волю. Олександр Корнієць вийшов із СІЗО на волю 30 липня. Зараз його справа на етапі досудового слідства. Він має намір звернутися до суду у разі, якщо його не поновлять на посаді.

“Я готовий повернутися на роботу в органи прокуратури, щоб довести слідство по усіх розпочатих із моєю участю кримінальних провадженнях до логічного завершення – спрямування справ відносно винуватих осіб до суду”, – каже колишній прокурор.

А зараз мова піде про події трохи давніші.”Діамантовий прокурор” Олександр Корнієць вже не вперше підозрюється в скоєнні злочину. Про це йдеться в листі ГПУ, надісланому у відповідь на запит Народного депутата Вячеслава Константиновського у справі “діамантового прокурора” Олександра Корнійця.

“Повідомляю, що 27.03.2014 за заявою Чайковського О.М. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні N42014100000000286 за фактом зловживання службовим становищем в особистих інтересах, вчиненого начальником відділу прокуратури м. Києва Корнійцем О.П., тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. За результатами повного та всебічного досудового розслідування 27.06.2014 вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні Корнійця О.П. складу кримінального правопорушення.

Водночас управлінням з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної прокуратури України розслідується кримінальне провадження N42015000000001288 від 26.06.2015 за підозрою Корнійця О.П., Шапакіна В.В. та Гібаленка В.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України”, – йдеться у листі.

Депутат Константиновський повідомив, що О. Чайковський – це підприємець, якого змусили переписати 50% фірми у Київській області на людей з найближчого оточення Корнійця.

Виявляється, ще у далекому 2010 році Корнієць ввів свою сестру (Прокопенко) до складу засновників ТОВ “Ніколсан”. Вона працювала на посаді менеджера по роботі з клієнтами. У березні 2013 року,зі слів Чайковського, Корнієць почав активно тиснути на нього, висловлюючи претензії, що “має замало грошей”.

На той час Корнієць, зі слів Чайковського, отримував від ньогощомісячно суму в розмірі $10000. Під час однієї з таких зустрічей Корнієць, зі слів Чайковського, почав звинувачувати його у крадіжництві та заявив, що в офісі постійно буде присутнім його людина, яка буде повністю контролювати діяльність підприємства. Менеджери та бухгалтер щоденно надавали всю інформацію по підприємству Дебкалюку М. Ю., а той відправляв звіти Корнійцю. Так продовжувалося півроку. Тоді Корнієць, зі слів Чайковського, став вимагати від нього змін частки у статутному фонді,натякаючи щоби Чайковський віддав 20% своєї частки сестрі Корнійця.

Отримавши відмову, Корнієць став вимагати змінити директора підприємства. Він познайомив Чайковського з Сизоровим О. А., а юрист Корнійця, Гребенюк О. М., підготувала протокол засідання правління щодо зміни директора.

Чайковський після декількох днів спілкування з Сизоровим дізнався, що Корнієць зареєстрував на сестру ТОВ “Збереження довкілля”, на яке була отримана уся дозвільна документація, що стосувалася вивезення сміття, і зрозумів, що його хочуть відсторонити від справ. Зі слів останнього,він написав Корнійцю смс, у якому повідомив його, що не буде підписувати ніяких протоколів, і запропонував зустрітися і вирішити, як розійтися миром. Корнієць відповів погрозами, заявивши при зустрічі Чайковському, що того будуть перевіряти усі дозвільні та контролюючі органи. Чайковський змушений був офіційно звернувся до СБУ.

Після цього відбулася низка перевірок підприємства. Було відкрито кримінальне впровадження у Голосіївському РВ УМВС Києва. Після завершення податкової перевірки при підписанні довідки про те, що порушень не виявлено, податковий інспектор з’ясував, що на ТОВ “Ніколсан” відбулася зміна директора.

19 грудня 2013 року Чайковський отримав у державного реєстратора виписку, у якій директором підприємства значився Сизоров О.А., і в той же день написав заяву у районний відділ про незаконну заміну директора. 20 грудня в офіс “Ніколсану” прийшов Сизоров у супроводі п’ятнадцятьох молодиків спортивної статури. Вони винесли всю документацію та виламали жорсткі диски з комп’ютерів. Чайковський викликав наряд, але міліція, приїхавши на виклик, не зупинила розгром офіса.

Після розгрому офіса “Ніколсану” відбувся наліт на промислову базу підприємства у Підгірцях (Обухівський район Київської області). Приблизно тридцять молодиків вигнали усіх робітників. Виклик міліції так само не призвів ні до чого. У цьому нальоті брали участь Сизоров та Дебкалюк (та сама людина, що “наглядала” півроку за офісом “Ніколсану”; на той час він вже був оформлений директором ТОВ “Збереження довкілля”).

Усунення Чайковського з посади директора було зроблене через підробку документів: Довіреність, яку начебто видав Чайковський на ім’я неіснуючої людини, він не підписував, бланк, на якому написана ця довіреність, числиться у базі втрачених, а нотаріус, який начебто оформив цю довіреність, помер у 2005 році.

На підставі документів, винесених з розгромленого офісу “Ніколсану”, було відкрите кримінальне впровадження, про яке Чайковський дізнався тільки навесні 2015-го року, коли до нього, вже на зовсім інше підприємство, прийшли з обшуком та видали повістку, як свідку. Цікаво,чи може кримінальне впровдження базуватися на крадених документах?

Зараз між Чайковським та Корнійцем триває судовий розгляд в Голосіївському суді міста Києва. Корнієць подав в суд на Чайковського після того, як захопив “Ніколсан”. Він хоче отримати з підприємця велику суму грошей. Судовий розгляд тягнеться другий рік. Це тільки один епізод з “подвигів” “діамантового прокурора”.

Дивний збіг – добровольці з АТО досі перебувають під вартою, а хабарники, грабіжники та спонсори терористів вилітають звідки, як корок з шампанського, і потім живуть на волі, ще й повертаються на свої робочі місця. Збіг чи все ж таки закономірність?

Дмитро Снєгирьов, “Відкрита Україна”