Варто пригадати, що в ході затримання «Лісник» – Мужчіль під час заходу оперативників в квартиру на випередження смертельно поранив співробітника СБУ і загинув сам, пригадує оглядач видання “Еліта країни” Максим Торнавський. Висновок оглядача: якщо стріляв перший – знав, що загине, якщо був готовий до цього, то знав, за що його затримують і що очікує в майбутньому. Яким чином опинилася у цій групі росіянка Шевельова і заради чого сьогодні її виправдовує Олена Блозерська, спробуємо розібратись. Олена може назвати це черговим брудом в її адресу чи в адресу новоствореного Національного Руху Яроша, до якого вона примкнула, однак саме такої мети автор не ставив собі за завдання. Як кажуть у народі – мухи окремо, котлети окремо. Сьогодні лише про Олену і Ольгу.
«Лінія захисту» Шевельової у виконанні Білозерської базується на переконанні останньої у фіктивності наведених слідчими даних про участь росіянки у підготовці чи здійсненні терактів, у її щирому служінню інтересам патріотів-добровольців на Сході країни, повному несприйняттю політики Путіна в Росії і ще цілій низці виправдань.
Як аргументовано й по-жіночому проникливо заявляє у своїй статті від 6 лютого Білозерська, – «Нині їй за 30, і перед нею трагічна для кожної нормальної жінки перспектива: коли вона вийде на волю, їй може бути запізно створити повноцінну сім’ю з власними дітьми. Хіба вона убивця, щоб так платити?».
Вибачте, а у нас в державі судять чи затримують лише тоді, коли тобі вистрелили в голову з гранатомета? Підготовка до вчинення злочину уже не є злочином?
За фактом затримання терористки Шевельової маємо вихідні дані: була членом групи «Лісника», чого сама не заперечує; на момент спецоперації перебувала з ним в одному приміщенні, набитому зброєю і вибухівкою; у складі замкнутого кола групи знала про її терористичні плани і наміри, що уже робить її співучасницею злочину.
Але юридичні моменти залишимо юристам – суддям, слідчим і адвокатам. Повернемося ж до Білозерської і її нового аргументу на захист Шевельової.
Після опублікованої 6 лютого цього року статті із вищевикладеними виправданнями на адресу затриманої «Хільди», Білозерська уже 15 лютого викладає у своєму блозі відео із черговим інформаційним посилом про невинуватість Шевельової в інкримінованих їй злочинах і «спростування» на користь російської диверсантки. Відео, як зазначає сама Білозерська, люб’язно надане їй членом Комітету визволення політв’язнів Тетяною Близнюк за сприяння Ігоря Мосійчука. Останній, як бачимо, встигає і хабарі брати, і під слідством ходити, і хворіти, та ще й диверсантами опікуватись. Стожильний такий…
Однак, після оприлюднення відео із залу судових засідань у справі Шевельової історія російської диверсантки отримала цілком новий поворот – саме на відео вона заявляє, що група «Лісника» виконувала у спеціальні завдання розвідки (ГУР) Міністерства оборони України.
Тут уже виникає зовсім інший зріз причинно-наслідкових зв’язків. Виявляється, зі слів Шевельової, якийсь Перший відділ розвідки «Правого сектору» перейшов під кураторство ГУР Генштабу МО і в подальшому став групою спецназу «Базальт», керував якою знешкоджений «Лісник».
Із запевнень Шевельової, група ГУР МО «Базальт» перебувала на орендованій розвідкою квартирі, на кошти тієї ж розвідки, із зброєю, наданою саме розвідкою. І вона була українською розвідницею, а не російською диверсанткою-терористкою. Перше логічне запитання – для чого українській розвідці бойова група у столиці? І чому у складі групи один неадекват з буддистськими уявленнями про реінкарнацію, а двоє – російські громадяни з невідомим минулим. У нас що, своїх «командос» в розвідці не вистачає?
Цікавий момент – про роботу цієї групи під патронатом ГУР МО України, як повідомляє Шевельова, нібито писав в Інтернеті і сам «Лісник», і інші учасники бойових дій на Сході України. І знову незрозуміла логіка конспіративного мистецтва: з якого дива про групу розвідки Генштабу Міністерства оборони повідомляють у відкритому блозі чи сторінці у Фейсбук? Пише, при цьому, керівник групи – Олег Мужчіль «Лісник», який там же викладає свої фото.
Можливо, це така нова метода роботи Головного управління розвідки, – з відкритим забралом на ворога у повний ріст за принципом – ворога потрібно знати в обличчя. Чи потенційні противники української військової розвідки повинні уже від одного зовнішнього вигляду «Лісника» і його групи заховатись по схронах і чекати другого пришестя?
Припустимо, така група у складі ГУР МО дійсно існувала на передовій АТО. Тоді, у випадку її бойового функціонування, мотивація перебуввання групи у Києві є взагалі незрозумілою. От такий казус – у спальному районі Києва з повним арсеналом далеко не стрілецької зброї та вибухівки затримали, виявляється, цілу законспіровану групу української військової розвідки. Та й двомісячне мовчання ГУР щодо приналежності «Лісника» до особового складу розвідки є доволі дивним, попри публічні висловлювання з цього приводу самого Мужчіля у Фейсбуку.
Можливо, спрацювали відомі принципи функціонування диверсійних груп і нелегальних розвідок – якщо група чи агент розвідки попався «на гарячому», діє принцип «я не я і хата не моя», тобто держава його не визнає.
Тут все ж таки варто повернутись до слушного запитання – з якого військового дива група озброєних до зубів диверсантів української військової розвідки декілька тижнів перебувала не на «передку», а у столиці європейської держави? І чому її керівник стріляє на ураження в співробітника СБУ? Чи може «Лісник» такий законспірований, що живим не мав права здаватись, чи у нього інструкція – стріляти усіх, хто спробує затримати?
Зауважте, це не передова з російсько-терористичними військами, це не стратегічно важливі об’єкти інфраструктури ворога, не лінії комунікацій, не Кремль чи Луб’янка врешті-решт, – це мирний Київ, центр міста фактично, мирна квартира у мирному під’їзді мирного будинку. Невже для ГУР уже немає роботи в зоні військового конфлікту ?
А, можливо, хтось у ГУР загрався у «війну»? Чи в середині країни ГУР готує власний сценарій державного перевороту, із залученням диверсійних груп для вчинення насилля проти мирного українського населення під виглядом «націоналістичних банд», «правосєків», «хунти» та інших синонімічних страшилок ? Щось схоже українці уже спостерігали у Криму навесні 2014-го та на Донбасі влітку того ж року. Наслідки далеко невтішні.
Однак, повернемось до Білозерської і «Хільди». Нагадаю, саме у складі цієї диверсійної групи перебувала Ольга Шевельова, людина з бойовим досвідом і роком перебування на передовій.
А Білозерська на її оправдання пише: «Потайна, романтична натура, зі слабким із дитинства здоров’ям. Судячи з усього, схильна надміру захоплюватись». Непогане таке захоплення, романтичне, – зі зброєю сидіти на конспіративній квартирі у Києві і чекати чогось чарівно прекрасного … Погодьтесь, – нісенітниця.
Однак найцікавіше у побудові «лінії захисту» від Білозерської наступне. У коментарі до оприлюдненого відео Білозерська пише: «Я на 100% впевнена, що вона (Шевельова) щиро каже те, що думає. Як бачимо, Ольга щиро переконана, що була розвідницею ГУР, а зовсім не російською диверсанткою».
А тепер знову до Білозерської і її попередньої статті, де вона заявляє: «У те, що Ольга, романтик і книжна дівчинка, могла бути агентом ФСБ, я не повірю ніколи. Ну, це те саме, як якби я була агентом якої-небудь спецслужби».
Якщо не вловили суті цитати, наведу паралелі. У першому випадку Білозерська з жахом уявляє «книжну дівчинку» Шевельову в якості агента ФСБ, однак уже через 9 днів цілковито погоджується із заявою «Хільди», що вона – розвідниця ГУР. Якийсь когнітивний дисонанс. Як писав Некрасов: «поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан».
Висновок: чи то конкурс на роботу у ГУР – виключно для випускниць «інституту благородних дівиць», чи то у ФСБ начитаних і романтиків просто не беруть. Коротше, – ще одна «загадка Вотергейта».
До змісту відео із заявами Шевельової ще дуже багато питань, однак незрозумілими залишаються причини підтримки диверсантки Оленою Білозерською. Навіщо відомій вільній журналістці, волонтерці і патріотці втручатись у цю «таємну» справу? І заради яких-таких благих намірів знадобилось Білозерській так активно, уже протягом двох тижнів, вести свою «лінію захисту» затриманої Шевельової – «Хільди».
І знову до цитати Білозерської: «Ну, це те саме, як якби я була агентом якої-небудь спецслужби». А, можливо, істина десь поруч, як заявляли Малдер і Скаллі у «Х-файлах»? От тільки якої спецслужби Ви агент, пані Олено?