За затриманого заступника міністра охорони здоров’я України Василишина внесли заставу в розмірі 2 млн. 856 тис. гривень.
Згідно декларації Василишина за 2015 рік, його заробітна плата складала близько 264 тис. гривень за рік, його дружина також не декларувала мільйонні статки. Тобто своїх, “чистих” коштів на внесення застави – трохи не вистачає, повідомляє Андрій Вернигора у своєму матеріалі на сайті “Maidan.info“.
Отже, стороння особа вносить заставу – держслужбовець за чужі кошти отримує комфорт та свободу. Якось це неправильно…
Відкриваємо Закон України “Про запобігіння корупції”: Корупція – “…прийняття неправомірної вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб…”
Неправомірна вигода – “…будь-яка інша вигода нематеріального чи негрошового характеру, яку обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав…”
Виходить, що під час притягування особи до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, цією особою скоюється ще одне корупційне правопорушення – в даному випадку Василишин (державний службовець) отримує за чужі кошти (заставу в розмірі 2 млн. 856 тис. гривень) неправомірну нематеріальну вигоду (у вигляді комфорту та свободи замість камери).
Окрім цього, поясніть мені – що заважає суду перевірити законність походження коштів, внесених в якості застави? Мало того, за логікою, суд мав би в обов’язковому порядку їх перевірити перед зарахуванням в якості застави, з метою недопущення сприяння обігу незаконно отриманих грошових коштів…
P.S. Хочу так: “Суд дослідивши обставини справи дійшов до висновку, що походження запропонованих в якості застави коштів невідоме. Встановити їх законне походження суду не надалося можливим, отже вони не можуть бути прийнятими в якості застави… Вибачте, пане корупціонер, повертайтеся до камери…”
Тільки так виглядає ознака боротьби, все інше – клоунада.
P.S. Патріотам, як виявилося, відома й інша сторона діяльності пана Василишина, за якого вже дочкою внесено заставу у майже три мільйони гривень, що власне і дозволило йому опинитися на волі на “підписці про невиїзд”. Зокрема, затриманий днями за хабарництво заступник міністра охорони здоров’я Роман Василишин під час подій на Майдані взимку 2014 року, перебуваючи на посаді головного лікаря Олександрівської лікарні в Києві, здавав поранених активістів міліціонерам. Про це повідомляє у своєму блозі на “Цензор.НЕТ” генерал-майор запасу, екс-перший заступник голови СБУ Віктор Трепак.
“Що стосується основного фігуранта справи, у якій ГПУ, НАБУ і САП «побили горшки», – заступника Міністра охорони здоров’я Василишина, то у ній треба дослідити ще один дуже важливий момент. А саме те, якою була його попередня діяльність і як він потрапив на цю посаду. Адже зрозуміло, що без відповідної протекції зверху на такі посади не призначаються. Це важливо як в аспекті розслідування системи отримання хабарів, яку виявили ГПУ та СБУ, так і у профілактичному плані. Суспільство має знати, хто «вирощує» такі кадри”, – зазначив Трепак, нагадавши, що на посаду заступника міністра охорони здоров’я – керівника апарату Василишин був призначений в листопаді 2015 розпорядженням прем’єр-міністра Яценюка (розпорядження № 1181-р).
“До цього з листопада 2010 р. (це вже був період правління Януковича) керував Олександрівською (Жовтневою) клінічною лікарнею м. Києва. Кажуть, що лікарська спільнота була вражена призначенням його на посаду заступника Міністра охорони здоров’я. Адже про його участь у переслідуванні учасників Революції гідності ходили легенди. Розповідають, що під час кривавих подій на Майдані він запровадив жорсткий порядок інформування міліції про поранених майданівців, яких привозили до Олександрівської лікарні. Після «наводки» з лікарні за ними приїжджав «Беркут» і затримував, незважаючи на стан, у якому перебували поранені. Майданівці навіть петиції писали з цього приводу. Автором одного з таких звернень був сотник 7 сотні Самооборони Майдану Олег Гулько, який у липні 2014 р. загинув в АТО, захищаючи Україну.
Але кадровому зростанню Василишина ці звернення не зашкодили. Як і не зашкодили фінансові перевірки діяльності лікарні під його керівництвом, які, за наявною інформацією, виявили серйозні фінансові порушення (до речі, зараз варто підняти акти цих перевірок і оцінити їх крізь призму Кримінального кодексу). Мабуть, він має впливового покровителя, який забезпечував йому підвищення по службі і прикриття діяльності. Цей покровитель може сприяти й уникненню від відповідальності. Тим більше, за ситуації, коли правоохоронні структури замість спільного доведення вини зайняті з’ясуванням стосунків між собою.