Прокуратура — це інституція, яка має стояти на варті закону та справедливості. Але що відбувається, коли її спроби пояснити ситуацію не розвіюють сумніви, а навпаки — їх множать? Нещодавній приклад — заява Київської міської прокуратури щодо «незадекларованого майна»  співробітниці Вікторії Гончарової. Незважаючи на серйозні закиди, професійний захист честі її мундира виглядає, м’яко кажучи, дещо по-дитячому. Занадто вже багато дражливих фактів та «збігів» в цій резонансній історії, щоби похапцем списувати все на випадкових осіб та неслухняних журналістів.  

Ведмежа послуга інституції. У відповідь на журналістські публікації про її можливе незадеклароване майно та корупційні зв’язки, відомство через свою прес-службу оприлюднило текст, який мав би зняти всі питання. Натомість він залишив більше простору для сумніву, ніж вніс очікуваної ясності. Попри всі безапеляційні твердження на кшталт:

• Розповсюджена інформація не відповідає дійсності, має маніпулятивний характер та спрямована на дискредитацію як окремої працівниці прокуратури, так і інституції в цілому.

Проте конкретних фактів чи спростувань обмаль — лише загальні фрази та заклик до «представників засобів масової інформації перевіряти факти перед публікацією та звертатись за офіційними коментарями та додатковою інформацією  щодо майнового стану співробітниці прокуратури  до пресслужби у разі потреби».

Такий підхід, можливо, і мав на меті захистити репутацію співробітниці, але вийшло так, що він лише підігрів інтерес до теми. Іронія в тому, що таке «спростування» виглядає куди маніпулятивніше, ніж журналістські розслідування, які воно намагається спростувати. І навряд чи відповідає іміджу такої серйозної інституції.

Хто формує імідж прокуратури? Мабуть у відомстві впевнені, що це роблять журналісти, а не самі співробітники, в першу чергу. Та справа в тім, що проблеми з репутацією прокуратури не є чимось новим. Час від часу в інформаційному просторі з’являються історії, які кидають тінь на її діяльність.

Із нещодавнього варто лише згадати скандал із «прокурорами-ухилянтами». Ще навесні Міністерство охорони здоров’я скасувало фіктивні інвалідності 74 прокурорів. Ще 348 осіб зі статусом «інвалідів» досі працюють у прокуратурі – і лише зараз новопризначений генпрокурор Руслан Кравченко вирішив спрямувати їх на перевірку до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП).

Як так сталося, що сотні прокурорів раптом виявилися «хворими»? І чому, через декілька місяців, цим змушений займатися вже наступний очільник відомства?  Це ж не ЗМІ придумали — це факти, які сама прокуратура визнавала, але не дуже воліла пояснювати.

Це досить звична справа, коли ті чи інші відомства замість того, щоб розібратися з внутрішніми «інвалідами», крайніми виставляють медіа. Випадок з Вікторію Гончаровою начебто  не про лікарняний статус, але по суті дотичний.   

Нецензурна лайка vs цензурована правда? Тепер до справи Вікторії Гончарової. Прокуратура видала заяву, в якій називає звинувачення про її незадеклароване майно «маніпулятивними» і «спрямованими на дискредитацію». Але що саме спростовано? Нічого конкретного. Замість фактів — розмита історія про «випадкову зустріч» із фігурантом кримінального провадження ще 2019 року, яка нібито розпочалася з «нецензурних висловлювань» та вилилася згодом в цілу медіакампанію проти доброчесного прокурора.

Серйозно? Це звучить як сценарій дешевого детективу, де головний герой зненацька  наступає комусь на ліву ногу, а потім його переслідують роками. Якщо прибрати обурливу нецензурну  лайку, то цю захоплюючу історію від прес-служби Київської міської прокуратури впору рекомендувати для позакласного читання учням, скажімо, молодшого шкільного віку. Бо старші вже можуть задуматися.

Якщо це все, що можна сказати на захист мундиру своєї співробітниці, то виникає питання: це спроба спростувати чи, скоріше, приховати? Коли кажуть, що ЗМІ злісно маніпулюють, але не наводять жодних фактичних спростувань озвученої в публічному просторі інформації, це виглядає класичним  «переводом стрілок».

Корупція у відпустці? Один із ключових аргументів відомчого спростування — те, що Вікторія Гончарова з 2022 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не виконує службових обов’язків. Це, на думку відомства, має знімати з неї будь-які підозри. Але чи дійсно це так?

Відпустка по догляду за дитиною — це законне право кожної матері, і ніхто не ставить це під сумнів. Але у журналістських розслідуваннях ніхто не стверджує, що Вікторія Гончарова підписувала корупційні угоди прямо на дитячому візочку. Мова йшла в іншому контексті — майно, зв’язки, стиль життя, які радикально не відповідають офіційним доходам.

Йдеться про зв’язки та схеми, які виходять за рамки офіційних повноважень прокурора. Відпустка не означає, що людина автоматично стає кришталево чистою. А корупція — це не тільки очевидні службові злочини, це ще й тіньові домовленості, які можуть процвітати незалежно від того, сидить людина в кабінеті чи вдома.

Замовчування, яке кричить. Одне з найгучніших питань — зв’язки Гончарової з Ігорем Заболотним, люстрованим заступником прокурора Донецької області, який після 2014 року працював у «прокуратурі ДНР», має паспорт РФ і веде бізнес у Росії. Гончарова орендує у нього квартиру на вулиці Тютюнника. Логічне питання: чи сплачує вона оренду колаборанту, який співпрацює з країною-агресором? А якщо ні, то за які красиві очі пані прокурору дозволяється жити в його квартирі?

Прокуратура у своїй заяві про це — ані слова. Жодного пояснення, жодного спростування. І це при тому, що зв’язок із Заболотним — не просто чутка, а факт, який легко перевірити.

Збіговисько випадкових збігів. Як замовчується і те, що чоловік Гончарової, Микола, працює в адвокатському об’єднанні Bona Fide Group. Окрім вже згаданого Заболотного, одним із засновником цієї контори став Максим Говоруха, ще один люстрований прокурор, близький до збіглого екс-генпрокурора Віктора Пшонки.

І ось ще випадковий збіг: по даним журналістського розслідування, українська Bona Fide Group має зв’язки з однойменною російською групою компаній, зареєстрованою в Москві на Ольгу Нестерову. Стверджується, що «Bona Fide Group» входила до мережі бізнесів підконтрольних родині збіглого екс-прокурора Пшонки та використовувалися для легалізації виведених з України статків до росії.

Чи відповідає це дійсності та чи «приглядала» за цим бізнесом, як припускають ЗМІ,  Вікторія Гончарова – питання відкрите. Як і те, чи є черговим збігом те, що українська  «філія» Bona Fide Group за 2024 рік мала чистого прибутку -8 900, тобто працювала в мінус, – але при цьому її працівники  можуть дозволити собі автівки бізнес-класу та елітну нерухомість?

Можливо, замість звинувачень ЗМІ в дискредитації, доречніше дати відповідь: чи не забагато збігів, які так чи інакше, стосуються пані Гончарової та її оточення?

Незадекларовані співпадіння. Нарешті, про «нібито незадеклароване майно». Прес-служба каже, що це все «неправдиві твердження». Але що саме? Те, що Гончарова з чоловіком катаються на преміум-електромобілі Zeekr 001 за 40 тисяч доларів? Чи те, що в їхньому фактичному розпорядженні Bentley Bentayga за понад 100 тисяч доларів із номером АМ5900ІА.  В публікаціях йдеться й про інші люксові автівки, які приписують до сімейного автопарку Гончарових.

Так, ці авто не фігурують у деклараціях.  Але звідки ж взялися їх «фотографії невідомого походження». А випадково ще згадується елітні апартаменти й земельні ділянки, які також не світяться в офіційних статках прокурора Гончарової, а, начебто, оформлені на чоловіка та близьке оточення. Добре, можна все це в черговий раз списати на той же осоружний збіг обставин.

Але тоді чому дивуватися, що така просто містична феєрія співпадінь викликала увагу журналістського загалу та суспільний резонанс? Напевно, подальшим логічним збігом мав би стати інтерес до справи не лише з боку прес-служби Київської міської прокуратури, а й, скажімо, НАЗК, ДБР чи СБУ. Які би змогли вже по-дорослому розібратися з усім цим збіговиськом фактів і дражливих питань, що псують імідж доброчесного прокурора Гончарової В.О.   

Микола Корніяка, журналіст-розслідувач