Урожай прийняли на зберігання, а повертати його нікому. Щойно виникає кримінальна справа, директор елеватора зникає. Замість нього з’являється новий — і все може піти по колу. Такий механізм зернового «кидка» закидають Євгену Василенку та пов’язаним із ним людям. У цих претензіях ідеться про сотні тисяч доларів і сировину, яку аграрії довірили елеваторам.
За цими звинуваченнями, зерно потрапляє на «ручні» елеватори — підприємства, підконтрольні учасникам схеми. Далі сировину привласнюють. Для фермера це означає втрату врожаю, у який вкладено гроші цілого сезону. Для тих, хто розпоряджається продукцією, залишається питання, на кого перекласти відповідальність.
Саме тут у справі з’являється підставний директор. На документах стоїть його підпис, до нього ведуть претензії власників зерна. У викладеній схемі керівникові відводять роль «крайнього»: коли починається кримінальне переслідування, він зникає. Люди, які фактично контролювали операції, отримують можливість залишитися осторонь. Нове прізвище в керівництві дозволяє повторити цикл, тоді як попередні борги залишаються.
Один із запорізьких епізодів пов’язаний із Веселівським елеватором. Претензії щодо продукції ТОВ «Семінт» стосуються майже 1120 тонн сировини. Її заявлена вартість за цінами жовтня 2021 року — понад 316 тисяч доларів. Для власників це вимога повернути конкретну продукцію, передану на зберігання.
Той самий елеватор фігурує в окремій кримінальній історії з урожаєм державного дослідного господарства «Відродження». В ухвалі від 26 травня 2023 року у справі № 331/3290/23 викладено механізм імовірної розтрати. За версією слідства, посадовці господарства вступили у змову з директором елеватора. У серпні 2021 року горох вивозили на зберігання, занижуючи його вагу в транспортних документах. На елеваторі ці занижені обсяги проводили через власний облік.
За описом слідства, частину врожаю прибирали з документів ще під час перевезення та приймання. Фізично продукція надходила на елеватор, але в обліку її було менше.
Розтраченими слідство вважало 160,379 тонни гороху вартістю понад 1,1 мільйона гривень. Саме в цій різниці між реальною вагою і паперами й полягала суть імовірної оборудки.
Ця справа стосується конкретної змови посадовців за версією слідства. Вона не встановлює причетності Василенка, використання підставних директорів чи їхньої втечі. Суд тоді вирішував процесуальне питання: відмовив прокурору в обмеженні строку ознайомлення з матеріалами, визнавши недоведеним зволікання підозрюваних. Вироку щодо описаної розтрати ця ухвала не містить.
Претензії до Василенка виходять за межі Запорізької області. На Житомирщині йдеться про втрату зерна та сільськогосподарської техніки. У звинуваченнях знову фігурує зникнення людей, причетних до операцій із майном. Спільних організаторів цих епізодів ще належить встановити: подібний почерк потребує перевірки за рухом продукції, платежами та конкретними виконавцями.
Окремої перевірки потребує ще один серйозний епізод. Господарська діяльність Євгена Василенка, відомого в певних колах за прізвиськом «Вухо», може розцінюватися як дії, спрямовані на підтримку та фінансування діяльності військових формувань країни-агресора на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, йдеться про фінансові операції, пов’язані з ТДВ «Веселівський елеватор». Реєстраційні дані підприємства свідчать, що його кінцевими бенефіціарами є Сергій та Олександр Кучеркови. Ці обставини потребують окремої перевірки компетентними органами: самі по собі корпоративні зв’язки чи фінансові операції не доводять фінансування військових формувань держави-агресора.
Також Василенку та його оточенню закидають епізод із пропозицією «криші» від вимагачів. Під приводом такого заступництва аграрія спрямовували до певних елеваторів. У загальній історії це додатковий спосіб увійти в довіру. Основні претензії — до привласнення вже зданого на зберігання врожаю.Чиї «вуха» стирчать за зерновими «кидками»: елеватори, «общак» та слід Василенка
Урожай прийняли на зберігання, а повертати його нікому. Щойно виникає кримінальна справа, директор елеватора зникає. Замість нього з’являється новий — і все може піти по колу. Такий механізм зернового «кидка» закидають Євгену Василенку та пов’язаним із ним людям. У цих претензіях ідеться про сотні тисяч доларів і сировину, яку аграрії довірили елеваторам.
За цими звинуваченнями, зерно потрапляє на «ручні» елеватори — підприємства, підконтрольні учасникам схеми. Далі сировину привласнюють. Для фермера це означає втрату врожаю, у який вкладено гроші цілого сезону. Для тих, хто розпоряджається продукцією, залишається питання, на кого перекласти відповідальність.
Саме тут у справі з’являється підставний директор. На документах стоїть його підпис, до нього ведуть претензії власників зерна. У викладеній схемі керівникові відводять роль «крайнього»: коли починається кримінальне переслідування, він зникає. Люди, які фактично контролювали операції, отримують можливість залишитися осторонь. Нове прізвище в керівництві дозволяє повторити цикл, тоді як попередні борги залишаються.
Один із запорізьких епізодів пов’язаний із Веселівським елеватором. Претензії щодо продукції ТОВ «Семінт» стосуються майже 1120 тонн сировини. Її заявлена вартість за цінами жовтня 2021 року — понад 316 тисяч доларів. Для власників це вимога повернути конкретну продукцію, передану на зберігання.
Той самий елеватор фігурує в окремій кримінальній історії з урожаєм державного дослідного господарства «Відродження». В ухвалі від 26 травня 2023 року у справі № 331/3290/23 викладено механізм імовірної розтрати. За версією слідства, посадовці господарства вступили у змову з директором елеватора. У серпні 2021 року горох вивозили на зберігання, занижуючи його вагу в транспортних документах. На елеваторі ці занижені обсяги проводили через власний облік.
За описом слідства, частину врожаю прибирали з документів ще під час перевезення та приймання. Фізично продукція надходила на елеватор, але в обліку її було менше.
Розтраченими слідство вважало 160,379 тонни гороху вартістю понад 1,1 мільйона гривень. Саме в цій різниці між реальною вагою і паперами й полягала суть імовірної оборудки.
Ця справа стосується конкретної змови посадовців за версією слідства. Вона не встановлює причетності Василенка, використання підставних директорів чи їхньої втечі. Суд тоді вирішував процесуальне питання: відмовив прокурору в обмеженні строку ознайомлення з матеріалами, визнавши недоведеним зволікання підозрюваних. Вироку щодо описаної розтрати ця ухвала не містить.
Претензії до Василенка виходять за межі Запорізької області. На Житомирщині йдеться про втрату зерна та сільськогосподарської техніки. У звинуваченнях знову фігурує зникнення людей, причетних до операцій із майном. Спільних організаторів цих епізодів ще належить встановити: подібний почерк потребує перевірки за рухом продукції, платежами та конкретними виконавцями.
Окремої перевірки потребує ще один серйозний епізод. Господарська діяльність Євгена Василенка, відомого в певних колах за прізвиськом «Вухо», може розцінюватися як дії, спрямовані на підтримку та фінансування діяльності військових формувань країни-агресора на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, йдеться про фінансові операції, пов’язані з ТДВ «Веселівський елеватор». Реєстраційні дані підприємства свідчать, що його кінцевими бенефіціарами є Сергій та Олександр Кучеркови. Ці обставини потребують окремої перевірки компетентними органами: самі по собі корпоративні зв’язки чи фінансові операції не доводять фінансування військових формувань держави-агресора.
Також Василенку та його оточенню закидають епізод із пропозицією «криші» від вимагачів. Під приводом такого заступництва аграрія спрямовували до певних елеваторів. У загальній історії це додатковий спосіб увійти в довіру. Основні претензії — до привласнення вже зданого на зберігання врожаю.
Зв’язок Василенка із Сергієм Олійником на прізвисько «Умка» має документальне підтвердження. Обидва входять до переліку засновників клубу спортивної боротьби «Ведмідь». Василенко раніше керував клубом, згодом його очолив Олійник.
«Умка» в повідомленнях Національної поліції фігурує як «злодій у законі». За даними правоохоронців, його «коронували» у 2014 році. У грудні 2022-го поліція повідомляла про його затримання та підозру в організації й участі у злочинному зібранні. На «сходках», за версією слідства, координували кримінальну діяльність і розпоряджалися «общаком» — спільною злодійською касою.
Ще одна судова ухвала дозволяє придивитися до людини біля цієї каси. У справі № 757/2590/22-к, яку 25 січня 2022 року розглядав Печерський районний суд Києва, обвинувачення описувало довіреного представника злодія у законі. Йому приписували участь у поповненні, зберіганні та розподілі «общака». На підтвердження наводили протокол негласної слідчої дії щодо розмов у грудні 2020 року.
У відкритому тексті ця людина позначена як «ОСОБА_9». Водночас перелік її посад — керівник «Асоціації бойових єдиноборств», директор і бенефіціар «Івел Інжиніринг», колишній керівник і співзасновник «Ведмедя» — збігається з реєстраційними відомостями про Василенка. Сукупність цих збігів дає редакції підстави пов’язувати описану особу саме з ним. Ухвала стосувалася арешту речових доказів; роль у розпорядженні «общаком» викладена як позиція обвинувачення.
Описана слідством роль передбачає доступ до кримінальних грошей і довіру злодія у законі. Проте зв’язку між цією касою та конкретним фермерським зерном наведене провадження не встановлює. Хто розпоряджався врожаєм і кому дісталася виручка — окремі питання, на які потрібні конкретні відповіді.
На цьому й проходить межа між справою проти чергового директора та викриттям організаторів «кидка». Підпис у накладній — лише частина історії. За ним мають бути встановлені вказівки на відвантаження, покупці, платежі й люди, які контролювали операції. Інакше розшук «крайнього» може тривати роками, поки ті, хто розпорядився чужим урожаєм, залишатимуться поза справою.
Фермерові від зміни директора не повертається жодна тонна. Зерно має вагу, маршрут і ціну. Саме цим маршрутом і треба йти — до людей, які його забрали, та грошей, які за нього отримали. Бо новий директор на елеваторі ще не означає, що старий «кидок» закінчився.