Російська пропаган-дистська машина останнім часом активно дезінформує населення як власної країни, так і України стосовно того, що українці, нібито, масово втікають до Росії.

Для цього використовуються будь-які засоби фальсифікації, в тому числі і демонстрація відеокадрів, що не мають жодного стосунку до зазначених в коментарях географічних координат чи часових рамок. Прикладом останнього є активно поширюване відео, де, нібито, колона автомобілів з біженцями з України намагається потрапити на територію РФ. На справді ж використано відеоряд з пункту пропуску «Шегині», що на кордоні з Польщею. При цьому, незрозумілим залишається і час, коли були відзняті зазначені матеріали.

Варто також зауважити, що так звані «табори для біженців», будівництво яких активно рекламується в російському медіа-просторі, в реальності не що інше, як «потьомкінські села» – порожні бутафорські будови.

Об’єктивні ж факти свідчать про зовсім інший стан речей – протягом останнього часу активно зріс потік саме російських «біженців» до країн ЄС. Так, українські прикордонники зазначають, що число громадян РФ, які намагаються потрапити до Європи через західні кордони України, останнім часом невпинно зростає. Як правило, особи з російськими паспортами намагаються незаконно перетнути державний кордон України в Закарпатській області, що межує з Угорщиною та Словаччиною.

Помічник начальника Західного регіонального управління Держприкордонслужби України Володимир Шеремет наводить цікаві факти: серед мешканців країн колишнього СРСР саме громадяни Росії є лідерами в нелегальній міграції до держав-членів ЄС, натомість громадяни Грузії та Молдови, після підписання договорів про асоціацію з Європейським Союзом, все рідше вдаються до такого ганебного способу зміни місця свого проживання.

Причиною цього експерти називають невпевненість самих росіян у діях офіційного Кремля та повне ігнорування з боку Путіна прав і свобод власних співвітчизників, економічну кризу, масові арешти тих, хто проти будь-яких військових дій в Україні, що змушує громадян РФ дедалі частіше замислюватися над доцільністю подальшого проживання на території цієї країни.

Kathy Goldenberg, “Відкрита Україна”