Чим займається Державна фіскальна служба наприкінці свого існування та хто нею керує
Державна фіскальна служба – справжній рудимент державних органів України. Реорганізована навесні 2014 року з Міністерства доходів і зборів Клименка-Януковича, вона так і залишилася «монстром» як за кількістю повноважень, що дублюють одне одного, так і за рівнем корупції..
Саме тому раніше було ухвалене рішення про ліквідацію Державної фіскальної служби – виокремлення з її структури окремих Державної податкової служби та Держмитслужби та організації окремого Бюро фінансових розслідувань. Проте у той час, як ДПС та ДМС, вже успішно функціонують, наповнюючи бюджет, то справа зі створенням Бюро фінансових розслідувань – загальмувалася. Співробітники ДФС, у складі якої залишилася податкова міліція, продовжують ставати фігурантами кримінальних справ та об’єктами прискіпливої уваги детективів НАБУ.
Варто зазначити, що Верховна Рада України 2 жовтня навіть проголосувала в першому читанні закон «Про Бюро фінансових розслідувань». Він передбачає створення центрального органу виконавчої влади, який має увібрати в себе функції податкової міліції та взяти на себе економічний сегмент слідства, не притаманний для Національної поліції та СБУ. Проте у січні 2020 року Верховна Рада, згідно рекомендацій профільного комітету, проголосувала за скасування попередніх результатів голосування. Відповідно, податкова міліція продовжує існувати.
Нинішній виконуючий обов’язки голови ДФС – Солодченко Сергій Вікторович – вже третій очільник ДФС протягом року. Його попередники так чи інакше йшли з посади з багажем журналістських розслідувань та публікацій компромату про їхню діяльність. Солодченко зайшов далі – він потрапив на посаду вже з негативним бекграундом за плечима.
Згідно рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року на Солодченка розповсюджується дія Закону України «Про очищення влади» – простими словами «люстрація». Відповідно, він не мав би права займати дану посаду. Проте, згідно інформації ЗМІ, Солодченко подав касаційну скаргу на це рішення. Прикметно, що згідно даних Реєстру судових рішень, доступних в інформаційно-аналітичній системі YouControl, касаційна скарга була передана Вищим адміністративним судом України до Верховного суду 12 січня 2018 року. Тобто майже через півтора роки після ухвалення рішення Київського апеляційного адміністративного суду про «люстрацію» Солодченка. Водночас, у відкритих джерелах відсутня інформація про результат розгляду цієї касаційної скарги. Тобто формально, на сьогоднішній день, ми маємо виконуючого обов’язки голови ДФС Солодченка, право якого на зайняття посади в ДФС не є до кінця підтвердженим. Адже розгляд касаційної скарги, судячи з усього, затягується за нез’ясованих обставин.
Нагадаємо, за президенства Януковича Солодченко займав високі посади в структурі Міністерства доходів та зборів України, головою якого був одіозний Олександр Клименко. Він був начальником слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України в Луганській області та начальником слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України.
Прикметно, що начальником Солодченка був Юрій Атаманюк, якого нині покійний власник заводу ювелірних виробів ТОВ «ЮВК-АГАТ», гроші, золото та діаманти якого фігурували в справі так званих «діамантових прокурорів» (коштовності були вилучені у правоохоронців при обшуку), назвав головним ініціатором тиску та обшуків на його ювелірних підприємствах.
Згідно офіційної біографії, після звільнення з посади першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України в жовтні 2014 року, Солодченко до серпня 2016 року займався приватною адвокатською діяльністю. Повернення його на роботу до Державної фіскальної служби було пов’язане з рішенням першої інстанції про не відповідність його роботи критеріям ЗУ «Про очищення влади», які забороняють займати посади в органах державної влади.
Варто згадати, що після поновлення на посаді в ДФС, Солодченко став ворогом для громадських організацій, які боряться з корупцією. Так, за результатами розгляду звернення народного депутата Павла Пинзеника (колишнього помічника Миколи Мартиненка), Солодченко відкрив кримінальну справу проти «Центру протидії корупції» за нібито «незаконне відмивання коштів» в червні 2017 року. Проте, Апеляційний суд міста Києва постановив визнати недостовірними факти озвучені Павлом Пинзеником проти «Центру протидії корупції» та спростувати їх. Недостовірна інформація про «відмивання коштів громадською організацією «Центр протидії корупції», озвучена та направлена до ДФС Пинзеником, була формалізована зверненням ГО «Національний інтерес України», керівником якої є Василь Апасов.
Окремої уваги заслуговують статки Сергія Солодченка, які той декларує. Ще в 2015 році видання «Наші гроші» виявило значні статки, які належать Солодченку, та заявило про їхнє сумнівне походження. Так, у випуску «Наші гроші №98», говориться про те, що Солодченко отримав земельну ділянку площею 0,16 га, а також приватний будинок у 386 метрів квадратних в с. Петропавлівська Борщагівка у передмісті Києва, напередодні призначення до Києва. З загальної суми прибутків в 1,7 млн гривень – майже 1,5 млн припало на «дарунки, призи та виграші».
Проаналізувавши декларації про доходи Солодченка за минулі роки, стає зрозуміло, що він є одним з прикладів чиновників, які мають дружин набагато успішніших в фінансовому плані за себе. Так, з року в рік, не дивлячись на розлучення та наявність нового «громадського шлюбу», згідно Єдиного державного реєстру декларацій, його «другі половинки» заробляють значно більше за нього самого.
8 квітня 2020 року, на порталі Державної фіскальної служби з’явилася новина про відео-селекторну нараду регіональних підрозділів ДФС, на якій в.о. голови ДФС Сергій Солодченко представив колективу новопризначених очільників структурних підрозділів ДФС.
Одним з кадровий змін було призначення начальником Головного слідчого управління ДФС України Беспалова Максима Олександровича. Проаналізувавши декларації про доходи як Солодченка, так і Беспалова, стає зрозуміло, що його призначення має ознаки «конфлікту інтересів». Так, в декларації про доходи Беспалова вказано, що його дружина – Беспалова Марина Сергіївна, володіє нежитловим приміщенням в 44 кв. метри спільно з Солодченко Мариною Анатоліївною, вже колишньою дружиною Солодченка. Обставини набуття цього приміщення не вказані як в деклараціях Беспалова, так і в деклараціях Солодченка. Можна було б сказати, що Солодченко наразі розлучений зі своєю дружиною та має інший цивільний шлюб, і це не суттєво. Проте Солодченко і Беспалов разом володіють торговою маркою (реєстраційний №215374), яка зареєстрована в 2016 році. В реєстрі торгових марок зазначено, що Солодченко разом з Беспаловим володіють торговою маркою, діяльність якої полягає в «телекомунікаційних послугах, абонентському телеграфному зв’язку, забезпечення доступу до баз даних» та інше. Прикметно, що за пошуком в мережі інтернет наявна тільки інформація про діяльність адвокатського агентства, (приватна адвокатська практика вказана в офіційній біографії Солодченка), проте детальна інформація про діяльність агентства відсутня. Ще одним додатковим фактом є те, що Солодченко та Беспалов є вихідцями з Луганської області. Цього не забороняє закон, проте наштовхує на позаштатний зв’язок між ними.
Стає зрозуміло, що саме призначення Солодченка на посаду було здійснене без огляду на «підвішений» стан його справи про люстрацію, а його розпорядження на посаді, як-от призначення Солодченка, мають ознаки конфлікту інтересів, а отже, – порушення Антикорупційного законодавства.
Окремої уваги заслуговує той факт, що напередодні призначення Беспалого, детективами НАБУ спільно з ГУ ДФС України, за процесуального керівництва САП було викрито на отриманні неправомірної вигоди начальника слідства податкової міліції Київської області, Чепеля Олександра Васильовича. 7 квітня Чепеля Олександра Васильовича та «посередника» Войтенко Сергія (екс-фіскала) було затримано за вимагання хабаря в 50 тис. доларів за закриття кримінального провадження проти підприємця, за фіктивними звинуваченнями. Як стало зрозуміло з повідомлень ЗМІ, обидва фігуранта справи володіють майном неспівставним з їхнім офіційними доходами в ДФС.
Підсумовуючи, очевидно, що Солодченко став ще одним керівником ДФС, перебування якого на посаді продукує збільшення «корупційних ризиків». Судячи з останніх затримань та кримінальних справ, не дивлячись на значне скорочення функціоналу та часту зміну керівників, Державна фіскальна служба продовжує займатися тим, чим найкраще вміє – плодить корупцію. Звільнення Солодченка як чергового керівника ДФС – замало для функціонування сфери. ДФС має бути ліквідована, що має покласти край корупції у податковій сфері.
В теперішній несприятливій ситуації для бізнесу, викликаній карантином та епідемією COVID-19, Верховна Рада України має зробити крок назустріч підприємцям – прийняти закон «Про бюро фінансових розслідувань» та ліквідувати Державну фіскальну службу. А її черговий керівник Солодченко – ризикує стати черговим керівником звільненим за підозрою в корупції в «недоторканій» Державній фіскальній службі.