Діяльність чернівецького губернатора, чи то голови ОВА Руслана Запаранюка, все більше супроводжується політичними, кадровими та економічними ляпами й проколами. Деякі з них з реальним виходом у кримінальну площину.
Не так давно у київських та місцевих ЗМІ пройшла низка публікацій про те, як Руслан Запаранюк фактично взяв під особистий контроль та зиск чернівецьку Медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), котра пачками видає довідки про інвалідність.
І так, що новоспечені інваліди різних груп після цього створили небувалі трафіки на кордоні, ускладнюючи пасажиропотік на виїзд.
“Правоохоронці зафіксували, що наразі в області видано понад 5 тисяч сумнівних довідок про непридатність до військової служби. Якщо взяти до уваги, що сьогодні вартість однієї зросла від 5 чи 10 тисяч доларів до 20, то легко можна порахувати, що прибутки від підриву обороноздатності держави у найменшій області країни вже перевищили 50 мільйонів доларів США!”, – писали ще тоді розслідувачі. (Див. посилання внизу!)
Дивуючись, як швидко та вміло колишній банкір “Ощадбанку” збив особистий банк й тут. Проте скандал у ОВА тоді зам’яли, а силовики тему проїхали, голова ж бо…
Але це не все, і зараз, власне, не про це. Бо окрім активної фінансової діяльності, Руслан Запаранюк ще й має неабияке політичне навантаження, оскільки є обласним лідером партії “Слуга народу”.
Та, начебто, і цю опцію він у хвіст і гриву використовує у такому ж власному фінансовому ключі, але тепер вже з переходом у зону прямих інтересів зовнішньої розвідки та СБУ.
Кадри вирішують все, особливо, якщо і вони в темі…
Так ось, не так давно на Буковині розгорівся ще один дуже цікавий скандал, який напряму чіпляв голову Чернівецької ОВА Руслана Запаранюка й підзвітних йому друзів зі “Слуги народу”.
Річ у тому, що один з його викопоставлених обласних партійців і колег, а конкретно – депутат Чернівецької облради, більше того, начальник відділу з питань міжнародних зв’язків Олексій Волощук, брутально не повернувся з Румунії після чергового дружнього візиту. Просто накивав п’ятами…
Місцеві журналісти повідомляють, що зараз він, буцімто, перебуває у США.
А тоді відомий партієць елементарно полишив переговорну делегацію у Сучаві та зник у невідомому напрямку, вимкнувши телефони.
Цікавою при цьому була реакція на цей демарш голови ОВА Руслана Запаранюка, а точніше – ніякою. Ніби, все за сценарієм.
Хоча такі дії наближеної до губернатора людини викликали цілу бурю невдоволення у громадськості.
До речі, керував тією делегацією інший відомий посадовець від “СН” – Микола Гуйтор, заступник голови облради – очі та вуха Руслана Запаранюка у цьому важливому органі.
Пояснити, куди подівся згаданий однопартієць Волощук, Гуйтор теж виразно не зміг. Пропав, та й пропав. Відбився…
Але основна фабула цієї публікації навіть не у тому мандрівникові з владними повноваженнями.
Найцікавіше щодо діяльності згаданої групи переговорників сплило трохи пізніше. Коли правоохоронні органи та політичні опоненти звернули увагу на те, що Запаранюковий васал, загалом лінивий – Гуйтор раптом почав активно працювати на румунський бізнес та румунський бюджет.
Заретельно, як для українського посадовця і партійного функціонера політичної сили, яка представляє у Чернівцях Президента.
Бо повернувшись в Україну, він одномоментно став енергійним лобістом інтересів бізнесу та політиків саме Румунії.
На всіх рівнях закликаючи місцевих перевізників, котрі мають справу із закордонними операціями, завантажуватися пшеницею, кукурудзою та іншим товаром саме у сухому румунському порту Дорданешти, а не в українських терміналах.
Більше того, угода, яку попередньо уклали Гуйтор та щезлий Волощук з румунською стороною, передбачає саме такий формат співпраці.
Іншими словами, тепер буковинська влада, стараннями Гуйтора, конкретно переймається наповненням румунського бюджету коштами вирученими за зберігання та вивантаження української агропродукції.
Експорт якої, до його відома, дозволяє Україні під час війни хоч якось утримувати свою економіку на плаву.
І тут виникають кілька справедливих запитань.
Перше: слугою якого народу, українського чи румунського, є Микола Гуйтор, дружина котрого, етнічна румунка, одразу ж виїхала до Румунії з дітьми на самому початку війни?
Друге: чи могли подібні дії з таким економічним розмахом відбутися без погодження з головою обласної партії “Слуга народу” Русланом Запаранюком? Навряд чи, при існуючому особистому тотальному контролі за фінансовими потоками.
Третє: чи знають київські однопартійці згаданих беручких хлопців з буковинської влади про подібні політичні та економічні оборудки у віддаленій провінції, котра звикла по домашньому використовувати близькість до кордону у власних інтересах?
І чи розуміють чернівецькі владники, що у такий спосіб підривають репутацію Президента та його дипломатичні зусилля на усіх політичних майданчиках?
Хоча, як свідчить кадрова чехарда, постійні привселюдні сварки, інтриги та демарші у місцевому осередку, партійні питання ексбанкіру Запаранюку абсолютно по барабану… Тут каші не звариш.
Як і те, що така байдужість та індиферентність автоматично призвела до падіння рейтингів буковинської філії “Слуги народу” після його приходу на посаду голови ОВА.
Отже, схоже, мова йде про черговий гендель місцевого керівництва, вже з виходом на зернові трафіки. Досвід, отриманий на гуманітарних потоках, дорогого вартує.
Але ж, рано чи пізно – вибори. І лідер обласного осередку у цьому процесі людина точно не остання, і від нього тут, у столиці, чекають авторитетної роботи та активної позиції.
Якщо, звичайно, його колега-втікач Олексій Волощук, який, до речі, заздалегідь розжився румунським паспортом, вже не готує йому затишний партійний аеродром за океаном.
І це тільки один фрагмент з чернівецького повноформату.
Тож далі буде.