Не всі брудні рішення ухвалюються власноруч: інколи достатньо змусити когось іншого, якщо ситуація вийшла з-під контролю. Найцінніше у такій грі – не бути останнім у ланцюгу.
Історія з кримінальним провадженням щодо ТОВ «Веверіан» (код ЄДРПОУ 43055367, м. Київ, вул. Воздвиженьска, 48, квартира 7, основний вид діяльності – компʼютерне програмування) дедалі більше нагадує не боротьбу з загрозами нацбезпеці, а вміло сплановану схему заробітку, у якій ключову роль відігравали Київська міська прокуратура, Головне управління Нацполіції у місті Києві та центральний апарат Служби безпеки України. Інституційна вагомість кожного з органів видавалася безапеляційною рівно до моменту, коли стало зрозуміло: відповідати доведеться особисто. А щойно система дала збій, її учасники почали терміново «рятуватися», кидаючи під «удар» інших.
Бізнес на провадженні: як «великі кити» справою торгували
Ініціатива відкриття кримінального провадження проти «ТОВ Вереріан» та її директора Олексія Єрьоменка (№12025100000000727 від 09.06.2025) належала виконувачу обов’язків керівника Київської міської прокуратури Сергію Ходаківському. Справа була реалізована у тісній координації зі слідчими управлінням столичної поліції й за сприяння керівників та співробітників центрального апарату СБУ, а саме Другого управління Головного управління «Д» Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. Формально справу кваліфікували за тяжкими статтями Кримінального кодексу – з посиланням на національну безпеку. А фактично, як повідомляють джерела у правоохоронних органах, початковою метою було не розслідування, а створення керованого кримінального провадження «про запас» – для використання його як інструменту тиску і подальшого фінансового торгу.
«Докази» як частина домовленостей
За словами обізнаних осіб, слідчі ГУНП у м. Києві діяли не автономно, а в межах спільного плану з Київською міською прокуратурою та СБУ. Саме в такому форматі, стверджують джерела, і з’явилися штучно сформовані докази, які мали створити враження масштабної та суспільно небезпечної діяльності.
Ці «докази» стали підставою для отримання судових ухвал і проведення обшуків. Іншими словами, замість інструменту правосуддя процесуальні рішення стали елементом комерційного розрахунку.
Обшуки як інструмент фіксації «ціни питання»
Обшуки у справі, проведені 3 жовтня 2025 року, мали вигляд ключового етапу цієї схеми. Адже саме після вилучення майна на суму близько 800 тисяч доларів США ситуація перейшла з формату абстрактних звинувачень у формат конкретних цифр.
Ключові фігури схеми планували використати вилучене майно як гарантію подальших домовленостей. Бо невипадково ж після обшуків з’являються пропозиції «розв’язати питання» за 400 тисяч доларів – рівно половину від вилученого.
Роль Ходаківського: координатор і «гарант»
Центральною фігурою всієї цієї конструкції був саме пан Ходаківський. Він прагнув зберегти контроль над процесом, не виконуючи «брудної» роботи. Тому не лише ініціював провадження, а й, як випливає з аудіозапису розмови між директором ТОВ «Веверіан» Єрьоменком та адвокаткою й екссуддею Кізюн (Бодовською), звів їх для встановлення контакту й визначав фінальні умови угоди. А сума у 500 тисяч доларів США в розмові звучить як «остаточна», що характерно саме для позиції людини, яка почувається гарантом домовленостей.
Коли схема дала тріщину
Здавалося, що історія була відпрацьована до дрібниць – аж доки не дала тріщину. Ситуація різко змінилася після того, як фігуранти справи відмовилися платити й прямо натякнули, що аудіозапис може потрапити у «потрібні» руки.
І саме тоді, за оцінкою джерел у правоохоронних органах, такий собі альянс прокуратури, поліції та СБУ почав розпадатися. Щойно над організаторами схеми нависла загроза викриття, вони, мов щурі на кораблі, який тоне, почали шукати спосіб зняти з себе відповідальність.
Щит із підлеглих як стратегія самозахисту
Саме в цьому контексті видається логічною відкриття нової кримінальної справи (№ 42025100000000289 від 08.12.2025) щодо нібито вимагання неправомірної вигоди слідчими ГУНП у м. Києві. А ініціатором цього дійства виступив знову ж таки Сергій Ходаківський за участі керівництва ГУ «Д» ДЗНД СБУ – Андрія Фонарюка та Максима Василяки.
Вирішивши діяти за вже знайомою схемою, Ходаківський спробував перекласти відповідальність на нижчу ланку – слідчих, які ще нещодавно діяли в межах узгодженого плану. Адже чим вище кабінет, тим чистіші руки.
Поки здавалося, що все під контролем, особи, які запускали схему заробітку, ризикували без вагань. Але щойно запахло відповідальністю – поспіхом відхрестилися від наслідків. За оцінкою джерел у правоохоронних органах, Ходаківський й Ко тепер не просто намагаються дистанціюватися від власних дій, створюючи ілюзію «викриття порушень», а й прагнуть використати інший орган як «буфер» для очищення власної репутації.
Все за «класикою»: спершу заробляємо, потім «тікаємо»
У підсумку оголюється знайома для закритих систем схема: спочатку – спільний заробіток на кримінальній справі, потім – взаємне прикриття, а коли з’являється ризик викриття – швидкий «злив» співучасників і пошук нових «крайніх». Подібні дії несуть ризики не лише для фігурантів конкретної справи, а й для довіри суспільства до правоохоронних органів. І питання не в тому, чи спливе правда, а кого вона потягне за собою…
Антон Волошин, “Відкрита Україна”