«Врятувавши одне життя, врятовуєш цілий Всесвіт». Осягнення філософії такого, начебто, простого постулату змінило хід української історії. Майже чотири останні місяці зробили те, що чого не вдавалося «привити» за всі роки української незалежності.
За всі роки незалежності Україна так і не виробила самостійної політики в гуманітарній галузі — ні інформаційної, ні культурної. Нашій політичній еліті «ніхто не сказав», що ця сфера в незалежній країні належить до таких самих першочергових державних пріоритетів, як політика економічна, фіскальна або зовнішня.
Відповідно, все, що робилося в гуманітарній сфері Українською державою, — це розвал старої, ще радянської інфраструктури і нічим не обмежений бенкет на її руїнах — у вигляді паювання бюджетних коштів на власний смак і по власних кишенях.
Ментальний злам – чи не єдиний безсумнівний факт українського сьогодення, що не викликає жодних сумнівів та виходить за межі політичних та, навіть, геополітичних перетворень сучасності.
Українська свідомість кожного та всіх набула реальних рис, зупинивши Україну на краю гуманітарної безодні. Попри безумовну та абсолютну цінність набутого «гену», емоції спалахи все ще передують іншій гуманітарній катастрофі, але вже техногенного характеру.
Начебто, неочевидний зв’язок прояснюється елементарним тлумаченням: гуманітарна катастрофа — важкооборотне явище, що виникає в результаті наслідків воєнних дій, природних катаклізмів, економічної блокади чи політичних рішень і спричиняє людські жертви. Кількість жертв гуманітарної катастрофи може бути порівняною із кількістю прямих жертв від військових дій або від природних катаклізмів.
Найбільшою гуманітарною катастрофою техногенного характеру не лише України – всього світу вважається аварія, що трапилась майже 28 років тому на Чорнобильській атомній станції. Як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн. га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані сотні дрібних населених пунктів. Наслідки аварії відчули на собі мешканці України, Білорусії, Росії, Норвегії, Фінляндії, Швеції…
Попри політичній буревій сьогодення, хочеться вірити у той самий ментальний злам, свідомість та особисту відповідальність кожного з нас перед майбутнім всієї країни. Нагадування – трагедія Чорнобильської АЕС. Ще п’ять Чорнобилів Україна не витримає…